УРОК У ТЕХНОЛОГІЯХ РОЗВИВАЛЬНОГО НАВЧАННЯ

УРОК У ТЕХНОЛОГІЯХ РОЗВИВАЛЬНОГО НАВЧАННЯ

Розвивальне навчання розуміють як активно-діяльнісний спосіб навчання, під час якого враховуються та використовуються закономірності розвитку дитини, процес навчання планується на основі пристосування до рівня й особливостей індивіда. Провідними цілями навчального процесу є розвивальні. Розвивальне навчання спрямоване на розвиток усієї сукупності якостей особистості:

·                  знань, умінь і навичок;

·                  способів розумових дій;

·                  самокерованих механізмів особистості;

·                  емоційно-ціннісної сфери;

·                  діяльнісно-практичної сфери.

Розвивальне навчання є одним з різновидів особистісно зорієнтованого навчання. Наукове обґрунтування теорії розвивального навчання подається у працях Л. Виготського, Л. Занкова, Д. Ельконіна. У наш час у рамках концепції розвивального навчання розроблено ряд технологій із різними цільовими орієнтаціями, особливостями змісту та методики. Технологія Л. Занкова спрямована на загальний розвиток особистості; технологія Д. Ельконіна та В.Давидова зорієнтована на розвиток способів розумових дій; технології творчого розвитку віддають пріоритет сфері естетичних і моральних якостей людини; технологія Г. Селевко орієнтує на розвиток самокерованого механізму особистості; технологія І. Якиманської спрямована на розвиток дієво-практичної сфери учнів.

Л. Виготський виділив два рівні в розвитку дитини:

·                  сферу актуального розвитку (уже сформовані якості);

·                  зону найближчого розвитку — ті види діяльності, які дитина ще не в змозі виконати самостійно, але може це зробити за допомогою дорослих.

Розвивальне навчання відбувається в зоні найближчого розвитку дитини.

У теорії розвивального навчання дитині відводиться роль самостійного суб'єкта, який взаємодіє з навколишнім середовищем. Ця взаємодія включає всі етапи його діяльності: постановку цілей, планування, реалізацію цілей, аналіз результатів діяльності, мотивацію діяльності, рефлексію.

Концептуальні положення (дидактичні принципи) розвивального навчання:

·                  цілеспрямований розвиток дитини на основі комплексної розвивальної системи;

·                  системність і цілісність змісту; 

·                  провідна роль теоретичних знань;

·                  навчання на високому рівні складності;

·                  просування у вивченні матеріалу швидким темпом;

·                  усвідомлення дитиною цінності процесу навчання;

·                  включення до процесу навчання не тільки раціональної, а й емоційної сфери;

·                  проблематизація змісту;

·                  варіативність процесу навчання, індивідуальний підхід;

·                  робота над розвитком усіх дітей як із низьким, так і з високим рівнем навчальних можливостей.

Домінуючий шлях пізнання — індуктивний.

Особливе місце в ньому відводиться порівнянню й аналізуючому спостереженню.

Рушійна сила навчання — пізнавальний інтерес.

За класифікацією Ю. В'юнкової [16] можна виділити основні відмінності у практиці традиційного та розвивального навчання, показати їх у вигляді таблиці.

Відмінності практики традиційного та розвивального навчання

Параметри порівняння	Традиційна система навчання		Розвивальна система навчання
1	2		3
Ціль навчання	Отримання знань, реалізація програми, розвиток розумових процесів		Загальний розвиток учнів, розвиток розуму, почуттів, волі, навчання вмінню вчитися, жити серед людей, формування творчої особистості
Спосіб навчання	Передача дитині способів дій через алгоритм, схему, приклад		Передача принципів дій через організовану навчальну діяльність і соціальне середовище
Способи спілкування і навчання	Авторитарний: наставляти, навчати, пояснювати. Взаємини керівництва і підлеглих: учитель знає - учень не знає. Позиція учителя: «зверху-вниз»		Спочатку «авторитарна демократія», потім демократичний стиль спілкування. Учитель — організатор особистої діяльності учня. Співпраця, методичне співавторство
Модель взаємодії	Учитель — учень		Учитель — учень. Учень — учень. Учень — учитель
Форми навчання	Фронтальні, індивідуальні		Фронтальні, індивідуальні, групові, командні
Розвиток емоційної сфери. Мотивація навчання		Розвиток пізнавального інтересу. Молодші класи — навчання з елементами зовнішньої цікавості. Далі — вузькі інтереси з орієнтацією на бальну оцінку	Навчальні та широкі пізнавальні        інтереси. Далі — інтерес до пізнавальної діяльності, отримання, здобуття знань
Інтелекту-альний розвиток		Відсутність системи роботи	Розвиток загальних інтелектуальних умінь: порівняння, класифікація, узагальнення, критичність. Самостійність, глибина, широта мислення
Вольовий розвиток		Нульовий потенціал	Спрямованість навчання на вміння долати труднощі, добиватися отримання результату, розвиток працездатності
Форми виховання		Через заборону, тренінг, вишкіл	Формування сприятливого морального клімату. Осмислення джерел учинків і способів розв'язання конфліктів
Методико-дидактичний аспект навчання		Окремі питання. Монолог. Передбачення помилок. Одне вірне рішення. Відсутність пауз. Безрадісна праця	Проблемні питання. Діалог. Право на помилку. Варіанти правильних відповідей. Паузи. Поетизація процесу навчання
Самови-ховання		Нульовий потенціал	Знання прийомів самовиховання: осмислення своєї індивідуальності, знання елементів самовиховання, самоаналіз, самоконтроль
Нетрадиційні форми активізації психічного здоров'я		Нульовий потенціал	Точковий масаж, динамічні релаксаційні паузи, функціональна музика, рухомі дидактичні та соціальні ігри