МЕТОДИКА ПІДГОТОВКИ УРОКІВ З РОЗВИТКУ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ

МЕТОДИКА ПІДГОТОВКИ УРОКІВ

З РОЗВИТКУ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ

Основними стадіями у критичному мисленні, які виділено розробниками міжнародного проекту «Критичне мислення», є «Виклик — Осмислення — Роздуми».

Методична модель пізнавального процесу, побудованого на основі врахування цих стадій, передбачає залучення учнів до пошуку інформації, обмірковування її та прийняття відповідного рішення. її орієнтовна схема може бути представлена у вигляді таблиці 

Методична модель пізнавального процесу в контексті технології розвитку критичного мислення

Стадії	Дії учнів	Методичні прийоми	Приклади реалізації прийомів
1	2	3	4
Виклик	Аналізують свої знання з теми; демонструють первинні знання	Парна-групова робота: «мозкова атака»; ключові терміни; розбивка на кластери; знаємо — бажаємо дізнатися; дізналися; взаємоопи-тування; взаємонавчання	Учні складають список того, що знають із теми, або ставлять запитання, на які б хотіли отримати відповіді; 3-5 ключових слів виписують на дошці, пропонують зробити припущення щодо їх значень; на дошці записується слово або фраза, які обводяться лінією в коло. Учням пропонується відшукати ідеї-супутники. їх записують поряд; зошит ділиться на три частини. У першій записується «Знаємо», у другій — питання, які поставили перед собою, у третій — «Усе, про що дізналися з підручника»; два учні читають один одному текст, зупиняються після кожного абзацу та ставлять запитання один одному за його змістом; після того, як учні всього класу «про себе» прочитали абзац параграфа, учитель: • підсумовує зміст; • ставить питання та залучає учнів до пошуку відповідей на них; • виявляє, що незрозуміле, та розтлумачує; • просить висловити думки щодо можливого змісту наступного абзацу; • дає завдання — прочитати наступний абзац тексту
Осмислення	Вступають безпосередньо в контакт з інформацією (читають, слухають, проводять досліди)	Подвійний щоденник; маркірування тексту	Сторінку поділити на дві частини. У першій написати ту інформацію, яка вразила, викликала спогади й асоціації. У другій — описати думки, коментарі, питання, що з цього приводу виникали. Читання тексту з позначками: «V» — знав; -» — суперечить тому, що знав;"+" — цікаво;"?" — незрозуміло
Роздуми (рефлексія)	Привласнюють інформацію: переказують своїми словами, висловлюють власні думки з приводу прочитаного, аргументують їх. Обмінюються своїми ідеями з іншими	Парна мозкова атака (підбиття підсумків у парах); повернення до ключових слів; повернення до кластерів; знаємо — бажаємо дізнатися — дізналися; маркірована таблиця; проведення дискусії роздуми (рефлексія)	Повернення до своїх записів, порівняння міркувань до і після вивчення матеріалу; порівняння міркувань до та після роботи з текстом; доповнення кластерів; заповнення третьої колонки; заповнюється таблиця позначками роботи з текстом

Структура уроку, спрямованого на розвиток критичного мислення, може бути представлена у вигляді таблиці  

Етапи уроку	Способи реалізації
Актуалізація (ревокація)	Залучення пам'яті, інтелекту. Постановка питання. Висування пропозиції. Обговорення мети уроку
Усвідомлення	Читання тексту. Лекція. Перегляд відео. Досвід учнів. Дослідження
Рефлексія	Обговорення. Систематизація. Переоцінка.                                                    Переоформлення.                                         Нове тлумачення отриманих знань. Проговорювання проблеми

Прийоми, запропоновані авторами програми «Читання та письмо для розвитку критичного мислення» із набуття досвіду критичного мислення, такі.

1. Залучення учнів до діяльності з пошуку відповіді на різноманітні, питання складання різних типів питань:

·                  багаторівневих запитань;          

·                  буквальних запитань, що передбачають відтворення конкретно, інформації.

·                  запитань на перетворення, які потребують перекодування інформації з одної знакової системи в іншу;       .    .

·                  запитання на тлумачення вимагають від учнів пошуку зв’язків між поняттями, фактами тощо;

·                  запитання на застосування наявних знань;

·                  аналітичні запитання вимагають під час відповіді аналізу певних подій, фактів, ситуацій;

·                  запитання на синтез дають змогу учням застосовувати всі набуті знання, для розв'язання конкретної задачі (поставленого питання);

·                  запитання на оцінку потребують застосування оцінного підходу під час побудови відповіді.

Залучення учнів до такого виду діяльності вимагає від учителя теж постановки та відповіді на питання, які допоможуть йому зрозуміти доцільність запланованих заходів. Зокрема, він може себе запитати:

3 якою метою я планую той чи інший вид роботи на уроці?

·                                Що учні зрозуміють, коли прочитають дібраний мною текст?

·                                Що я хотів би, щоби вони з'ясували у процесі читання тексту?

·                                Чи готові учні до сприймання цього тексту?

·                                Яким досвідом вони збагатяться після прочитання тексту?

2. Підсилена лекція

На початку лекції вчитель пропонує учням пригадати, що їм відомо з теми, яку сьогодні вони будуть розглядати на занятті. У процесі лекції список відомих фактів, ідей поповнюється; знання уточнюються, розширюються, поглиблюються. Під час цієї роботи учні залучаються до порівняння того, що знали, і того, про що дізналися; ведуть активний пошук самостійних думок.

3. Читання з позначками

На початку уроку учням пропонується згадати, що їм відомо з нової теми Потім надається можливість прочитати текст, супроводжуючи процес читання думками:

·                                Це я знав раніше — «0».

·                                Це нова інформація для мене — «+».

·                                Прочитане суперечить тому, що я знав про цей об'єкт раніше — «X».

·                                Це мене зацікавило, хотів би дізнатись більше про об'єкт — «?».

3. Кубування

Сприяє розвитку основних операцій мислення. Для застосування прийому необхідно виготовити куб, на гранях якого написати завдання на виконання певної операції. Наприклад, перша грань — опишіть це; друга — порівняйте; третя — асоціюйте це; четверта — проаналізуйте це; п'ята — знайдіть застосування цьому; шоста — запропонуйте аргументи «за» та «проти».

4. Сенкан

Сенкан (існує інша транслітерація цього терміну — Авт.) — це форма вільного вірша з п'яти рядків, що синтезує інформацію, яку отримали під час вивчення нового матеріалу. Сенкан складається за правилами:

1.                         Перший рядок повинен містити слово, яке відображає назву теми (іменник).

2.                         Другий рядок являє собою опис теми, який складається з двох слів (частіше прикметників).

3.                         Третій рядок виражає дію, пов'язану з темою, і складається із трьох слів.

4.                         Четвертий рядок є фразою, що складається з чотирьох слів і виражає ставлення до теми.

5.                         Останній рядок складається з одного слова — синоніму, який передаєсутність теми.

5. «Куточки»

Учитель пропонує учням зайняти певну позицію стосовно того матеріалу, який вивчається. Обравши позицію, учень фіксує на папері докази на її користь. Після закінчення цього етапу формуються групи прихильників обраної точки зору. Під час спільної роботи учні добирають переконливі аргументи на її захист. Від кожної групи виступає старший (спікер). Як підсумок кожен учень записує в зошит усі очки зору й основні аргументи та робить власний висновок щодо остаточного погляду на проблему.

6. Проведення дискусій, диспутів

Із метою створення сприятливих умов для дискусій, у процесі яких відбувається розвиток критичного мислення, на обговорення треба виносити питання суперечливого характеру. Наприклад, французький письменник XVII ст. Сірано де Бержерак у своїй сатиричній «Історії держави на Місяці» (1652 р.) розповідає про дивний випадок, що нібито з ним стався. Проводячи фізичні досліди, він одного разу незрозумілим чином був піднятий разом зі своїми склянками високо в повітря. Коли через деякий час йому пощастило опуститися на землю, на свій величезний подив, він опинився вже не в рідній Франції, і навіть не в Європі, а на материку Північної Америки. Свій несподіваний переліт через Атлантичний океан письменник уважав цілком природним. Він пояснював його тим, що поки мандрівник був віддалений від земної поверхні, планета продовжувала обертатися на схід. Ось чому, коли він приземлився, замість Франції опинився вже на іншому материку. Чи правильно міркував мандрівник? Якщо ні, то в чому помилка?

Питання для дискусій повинні відповідати таким вимогам:

·                  інформація, якої стосується диспут, має відповідати рівню знань, отриманих Учнями на уроках фізики;

·                  питання повинно носити практичний характер і вимагати продуктивного

·                  рівня мислення;

·                  питання повинно містити проблемність, тобто не мати заздалегідь з'ясованих правил рішення.

Наведемо приклади постановки таких питань.

·                  Чому теплий одяг може вберегти від теплового удару в жарку погоду? Усім відомо, що він зігріває людину.

·                  Сонячний загар — прагнути чи уникати?

·                  Що правильніше під час пожежі: пригнутися чи піднятися вище?

·                  Вода — лікує чи губить?

·                  Вогонь — ворог чи друг?

7. Рецензування

Рецензування на уроках фізики можна проводити у вигляді оцінки учнями усних реферативних відповідей своїх однокласників, ходу рішення задачі біля дошки, відповіді на питання з домашніх завдань, пояснення ходу експерименту чи демонстрації. Організовуючи рецензування на початкових етапах роботи, рецензентів необхідно забезпечувати орієнтовним планом складання рецензії, або принаймні звертати увагу на основні нюанси, які необхідно обговорити. Орієнтовний план рецензії на усну відповідь такий:

·                  оцінка фактичної сторони питання, чи достатньо глибоко воно викладене, чи немає суттєвих прогалин у знаннях;

·                  обґрунтованість, достатня кількість і різносторонність доказів, чи дійсно вони стосувалися тих положень, для доказу яких їх було використано;

·                  логічність викладу, чи вірні були висновки, чи правильно зрозумів доповідач суть явища;

·                  чи послідовним був доповідач у висловленні своїх знань, ідей;

·                  чи достатньо емоційною, живою та захоплюючою була доповідь;

·                  приведення власних доповнень;

·                  поради;

·                  висновки.